Міома матки
Міома матки – доброякісна пухлина, яка виникає в м’язовому шарі матки (міометрії). Захворювання дуже поширене: за статистикою, міома виявляється у 70% жінок репродуктивного віку. Середній вік її виявлення – 32-34 роки. Останніми роками міома все частіше трапляється у молодих жінок до 30 років, які не реалізували репродуктивну функцію.
Виявлення хвороби
Міома матки (лейоміома, фіброміома) розвивається з м’язового шару матки (міометрія) і проявляється утворенням у матці поодиноких або множинних вузлів.
Зазвичай міома матки не утворюється у дівчат до початку першої менструації, а у жінок у менопаузі, якщо була раніше, то регресує (зменшується). На ранніх стадіях пухлина рідко проявляє себе симптомами, але без лікування може призвести до ускладнень: анемії, труднощів із зачаттям і виношуванням дитини, порушення відтоку сечі, пошкодження нирок і, як наслідок, порушення функції сечовивідних шляхів.
Особливості міоми матки:
- із настанням менопаузи пухлина може зменшитися або навіть повністю регресувати (якщо вузол був маленький);
- на розвиток міоми впливають запальні захворювання й аборти: у жінки, яка до 30 років перенесла 10 абортів, ризик утворення міоми до 40 років зростає вдвічі.
Причини міоми матки
Поява міоми багато в чому зумовлена генетичними передумовами: за статистикою, сімейні форми пухлини виявляють у 5-10% жінок.
Міома матки розвивається з однієї мутованої клітини, яка неконтрольовано починає ділитися. У цьому процесі істотну роль відіграють хромосомні перебудови, фактори росту, нові судини, що виникають з уже наявних. Усі ці фактори запускають складний каскад активації, який і призводить до зростання новоутворення. А естроген і прогестерон (статеві гормони) є стимуляторами росту міоми.
Міома матки: хто схильний до найбільшого ризику
Припускають, що спровокувати появу першої клітини – попередниці міоми може безліч менструальних циклів за малої кількості вагітностей або їх відсутності.
Фактори, що підвищують ризик розвитку міоми матки:
- вік: міому матки виявляють приблизно у 70% жінок репродуктивного віку;
- перша менструація в ранньому віці;
- пізня перша вагітність;
- менопауза;
- спадковість: ризик вищий, якщо міома матки була діагностована у найближчих родичок;
- надмірна вага;
- захворювання щитоподібної залози та надниркових залоз;
- хронічні запальні процеси в матці;
- прийом комбінованих оральних контрацептивів;
- відмова від дітонародження.
Завдяки високій кваліфікації наших терапевтів, в більшості випадків, захворювання вдається вилікувати в короткий термін, з мінімальним дискомфортом та фінансовими затратами.
Види міоми матки
Міоми матки можуть бути одиничними і множинними (багатовузловими), безсимптомними, тобто без клінічних проявів (трапляються в 50-80% випадків), і симптомними (25% випадків) – у цьому разі потрібне лікування.
Залежно від локалізації виділяють три основні типи міоми матки:
- підслизова: міоматозні вузли ростуть у порожнину матки;
- інтрамуральна: вузли розташовуються в товщі стінки матки;
- субсерозна: вузли розвиваються на зовнішній частині стінки матки і ростуть у бік черевної порожнини, здавлюючи навколишні органи.
Симптоми міоми матки
У 50-80% випадків пухлина не проявляє себе симптомами, і жінка може роками не здогадуватися про те, що в матці з’явилися і збільшуються в розмірах міоматозні вузли. Захворювання може стати випадковою знахідкою на УЗД, виконаному зовсім з іншого приводу. Симптомами проявляють себе 20-50% міом.
Основні клінічні ознаки міоми матки:
- рясні місячні (якщо міоматозні вузли розташовані субмукозно – під слизовою оболонкою стінки матки);
- аномальні маткові кровотечі;
- біль внизу живота;
- безпліддя;
- невиношування вагітності;
- порушення функцій сусідніх органів;
- часте сечовипускання, закрепи, спричинені тиском великої міоми на сечовий міхур та/або кишечник;
- збільшення розмірів живота;
- біль у попереку;
- болючість під час статевого акту;
- спазми в животі.
Найбільш проблемними вважаються підслизові міоми – ті, що ростуть у порожнину матки. Навіть за невеликого розміру вони провокують рясні менструації, що може призвести до анемії та невиношування вагітності.
Субсерозні міоми (ростуть на зовнішній стороні стінки матки) зазвичай не турбують пацієнтку симптомами, поки не досягають дуже великих розмірів.
Діагностика міоми матки
Діагностикою та лікуванням міоми матки займається гінеколог.
На прийомі фахівець збере анамнез: з’ясує, які скарги є у пацієнтки, запитає про хронічні захворювання і дізнається, у скільки років у жінки сталася перша менструація, чи були вагітності та пологи.
Потім лікар проведе огляд на гінекологічному кріслі: оцінить стан шийки матки, розміри, рухливість і болючість матки, визначить характер виділень і виявить ознаки запалення.
Щоб точно поставити діагноз, гінеколог може направити пацієнтку на лабораторні та інструментальні обстеження.
Основний метод діагностики міоми матки – ультразвукове дослідження органів малого таза. УЗД дає змогу визначити розташування і кількість міоматозних вузлів, їхню структуру, а також провести диференціальну діагностику з іншими захворюваннями – аденоміозом (розростанням слизової оболонки в товщу матки), саркомою (злоякісною пухлиною матки). Крім того, УЗД дає змогу диференціювати міому від вагітності.
Оцінити структуру міоматозного вузла допомагає колірне доплерівське картування (ЦДК) – ультразвуковий метод візуалізації потоку крові. Зазвичай досліджують середні та великі судини. При цьому червоним кольором кодується потік крові, спрямований у бік датчика ЦДК, синім – зворотний потік. Темні відтінки цих кольорів виявляються в зонах із низькою швидкістю кровотоку, світлі – з високою.
Якщо розмір міоматозного вузла великий (від 3-4 см у діаметрі) або лікар підозрює злоякісний процес у матці, можуть призначити магнітно-резонансну томографію органів малого таза. МРТ дає змогу детально вивчити міоматозний вузол і уточнити його взаємозв’язок із сусідніми тканинами та органами.
Лікування міоми матки
Якщо міома матки невеликих розмірів і не проявляє себе симптомами, може бути достатньо спостереження в динаміці. При цьому медикаментозне і хірургічне лікування не показані.
Вибір тактики залежить від кількох чинників – ступеня вираженості симптомів хвороби, ускладнень, а також репродуктивних планів жінки (чи хоче пацієнтка в майбутньому мати дітей).
Основні методи лікування міоми матки:
- медикаментозна терапія;
- видалення міоматозних вузлів;
- гістеректомія – видалення матки;
- емболізація маткових артерій (ЕМА).
Медикаментозна терапія
Якщо симптоми міоми незначні, зазвичай призначають негормональну терапію – щоб зменшити об’єм крововтрати, нестероїдні протизапальні препарати (щоб знизити біль і крововтрату).
Якщо симптоми міоми виражені, показана гормональна терапія: встановлення гормональної внутрішньоматкової спіралі, прийом оральних контрацептивів і гормонів – антагоністів прогестерону.
Для лікування аномальних маткових кровотеч лікар може виписати прогестагени – вони не впливають на розмір міоматозного вузла, але знижують об’єм крововтрати і запобігають розростанню ендометрія в товщу матки. Якщо міома субмукозна (знаходиться під слизовою оболонкою матки), то прогестагени не призначають.
Для корекції залізодефіцитної анемії лікар може призначити препарати заліза. А якщо у жінки виражений больовий синдром – знеболювальні з групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).
У разі міоми матки не застосовують:
- біологічно активні добавки,
- гомеопатичні засоби,
- фітотерапію,
- фізіопроцедури.
Прогноз
Большинство миом протекают бессимптомно и самостоятельно уменьшаются после наступления менопаузы.
Если миоматозные узлы крупные (более 4 см в диаметре), симптомы ярко выраженные, а пациентка планирует в будущем родить ребёнка, врач-гинеколог решает, какая тактика лечения окажется наиболее эффективной — он может назначить лекарственные препараты в качестве предоперационной подготовки и направить женщину на миомэктомию.
Медикаментозная терапия помогает замедлить рост миоматозных узлов, но эффективна не для всех пациенток.
Согласно клиническим рекомендациям, миомэктомию выполняют женщинам, которые планируют родить ребёнка. В остальных случаях показана гистерэктомия.
Видалення міоматозних вузлів
Операція з видалення міоматозних вузлів називається міомектомія. Це органозберігаюча процедура, після якої жінка може завагітніти і народити дитину.
Міомектомію проводять через розріз у черевній стінці (лапаротомія) або через невеликі проколи (лапароскопія).
Головна перевага хірургічного видалення міоматозних вузлів – позбавлення від хвороби при збереженні репродуктивної функції. Є й недоліки: ризик рецидиву (протягом 3 років після операції міоматозні вузли можуть знову з’явитися), ризик спайкового процесу, рубець на матці.
Якщо міоматозні вузли підслизові, тобто виступають у порожнину матки, лікар може призначити гістерорезектоскопію. Це ендоскопічна операція, під час якої в піхву вводять спеціальні інструменти з петлею на кінці та видаляють вузли.
Перевага гістерорезектоскопії – мінімальна травматичність. Обмеження: процедура підходить тільки для видалення підслизових міом матки, що не перевищують у діаметрі 4-5 см.
Гістеректомія
Радикальний метод хірургічного лікування міоми – гістеректомія, або повне видалення матки разом із міомами.
Основні показання для гістеректомії:
- аномальні маткові кровотечі, що призводять до анемії;
- хронічний біль у тазу, який знижує якість життя пацієнтки;
- симптоми здавлення суміжних органів (прямої кишки, сечового міхура, сечоводів);
- великий розмір пухлини (обсяг матки при цьому відповідає вагітності терміном 12 тижнів);
- швидке зростання пухлини (збільшення матки більш ніж на 4 тижні вагітності протягом 1 року);
- зростання пухлини в постменопаузі;
- підслизове розташування вузла міоми;
- міжзв’язкове і низьке (шийкове і перешийкове) розташування вузлів міоми;
- ознаки порушення кровообігу у вузлах міоми матки (некроз, набряк, гіаліноз – ущільнення тканини).
Емболізація маткових артерій (ЕМА)
ЕМА (емболізація маткових артерій) – це сучасна малотравматична процедура, під час якої в кровоносну судину, що живить міоматозний вузол, заводять катетер і через нього запускають спеціальний препарат, що перекриває просвіт судини. У результаті міома перестає отримувати кисень і поживні речовини та гине.
Емболізація маткових артерій була відкрита випадково. У 80-ті роки XX століття французький гінеколог Жак Анрі Равіна збирався зробити операції кільком жінкам із міомами матки. Щоб запобігти крововтраті під час хірургічного втручання, він заздалегідь провів їм емболізацію маткових артерій. Через деякий час пацієнтки з’явилися на контрольний прийом, і Равіна зі здивуванням виявив, що в багатьох із них міоми зменшилися в розмірах – операції стали непотрібні.
Побачивши такий результат, Равіна запропонував ЕМА як самостійний метод лікування міоматозних вузлів.
Переваги емболізації маткових артерій (ЕМА):
- не потрібно робити розріз на матці – достатньо невеликого проколу у верхній частині стегна;
- не потрібен загальний наркоз;
- нижчий ризик післяопераційних ускладнень;
- менший реабілітаційний період.
ЕМА зазвичай призначають як альтернативу хірургічному лікуванню. Процедура підходить для пацієнток із високим операційним ризиком, які не планують надалі народжувати дитину.
Профілактика
Причини появи міом матки до кінця не вивчені, тому немає чітких профілактичних заходів, які запобігли б хворобі. Але є загальні правила, які знижують ризик розвитку міоми.
Як знизити ризик виникнення міоми матки:
- відмовитися від внутрішньоматкової спіралі (негормональної) на користь оральних контрацептивів;
- дотримуватися правил інтимної гігієни;
- не переохолоджуватися;
- уникати незахищених статевих контактів із випадковими партнерами;
- запобігати необхідності аборту (оберігатися, якщо в планах немає вагітності);
- стежити за вагою;
- щорічно в плановому порядку відвідувати гінеколога і робити УЗД органів малого таза.