Ендометріоз
Ендометріоз – захворювання, за якого слизова оболонка, що вистилає порожнину матки, поширюється за її межі. Захворювання проявляється сильним болем у животі під час менструацій та іноді між ними, а також аномальними матковими кровотечами та проблемами із зачаттям у жінок. Без своєчасного лікування хвороба призводить до рубцювання здорових тканин пошкоджених органів і порушення їхніх функцій.
Що таке ендометріоз
Матка – орган жіночої репродуктивної системи, який потрібен для виношування дитини. Основна частина матки – м’язова, але зсередини вона вистелена особливою слизовою оболонкою, яку називають ендометрієм.
Особливість ендометрія полягає в тому, що він приблизно раз на місяць повністю оновлюється: під впливом статевих гормонів відокремлюється від стінок матки і виходить через піхву разом із менструальною кров’ю.
Після закінчення менструації гормональний фон змінюється і ендометрій знову починає рости. У разі настання вагітності плодове яйце прикріплюється до ендометрія, починає отримувати через нього поживні речовини і поступово розвиватися. Якщо ж вагітність не настала, цикл повторюється: ендометрій злущується і починається менструація.
Ендометріоз – це патологія, за якої ендометрій починає рости не тільки всередині матки, а й за її межами. Наприклад, у товщі матки, маткових труб, очеревині, шийці матки або в піхві. Якщо ендометріоз поширюється на яєчники, у них формуються кісти – порожнисті утворення, заповнені рідиною. Їх називають ендометріомами, або ендометріоїдними кістами.
Також ендометрій може з’явитися на органах і тканинах малого таза та черевної порожнини, наприклад, на сечовому міхурі або кишечнику.
Патологічний ендометрій може викликати запалення, заважати роботі внутрішніх органів, а також провокувати розвиток спайок. Це рубці, які формуються на місці нормальних функціональних тканин і заміщують їх.
Ба більше, як і нормальна слизова оболонка матки, він може реагувати на зміну рівня статевих гормонів і кровоточити під час менструації. Однак вийти такі виділення не можуть – річ у тім, що черевна порожнина і порожнина таза герметичні. На відміну від матки, вони не сполучаються із зовнішнім середовищем, і доступу через природні отвори туди немає. Відповідно, кров накопичується в черевній порожнині, викликаючи запалення, а потім поступово розсмоктується, утворюючи спайки.
Види ендометріозу
Ендометріоз поділяють на два основні типи: генітальний (коли патологія пов’язана з органами статевої системи) та екстрагенітальний (за такого типу хвороби страждають й інші органи).
Генітальний ендометріоз розрізняють за локалізацією:
- внутрішній (аденоміоз) – ендометрій надмірно розростається всередині матки та проростає в м’язову тканину з її порожнини;
- зовнішній – ендометрій росте на шийці матки, у піхві, в промежині, на яєчниках, маткових трубах тощо.
Симптоми ендометріозу
Ендометріоз може протікати безсимптомно. У такому разі жінку нічого не турбує, але в неї можуть виникнути проблеми із зачаттям. Зазвичай патологію виявляють під час діагностики причин безпліддя.
Однак досить часто зустрічається симптоматичний перебіг ендометріозу.
Основні прояви захворювання:
- хронічний біль внизу живота;
- сильний біль і рясні виділення під час менструацій;
- біль під час статевого акту (диспареунія);
- кров’янисті виділення з піхви між менструаціями;
- біль у кишечнику, порушення дефекації під час менструації (запори або діарея);
- біль при сечовипусканні під час менструації;
- порушення менструального циклу;
- проблеми із зачаттям за нормальних результатів спермограми у партнера.
Появу симптомів при ендометріозі пов’язують із хронічною запальною реакцією. Вона розвивається через зміну тканин, на яких розташовуються вогнища розростання ендометрія, а також із виробленням імунними клітинами речовин, що викликають запалення, – їх називають цитокінами.
Причини розвитку ендометріозу
Механізм розвитку ендометріозу вивчений не до кінця, тому назвати конкретну причину появи хвороби поки не можна.
Лікарі висувають низку теорій, які можуть бути пов’язані з виникненням патології. Однак жодна з гіпотез не може до кінця обґрунтувати деякі випадки розвитку ендометріозу та їх перебіг.
Ретроградна менструація. Це порушення, за якого менструальна кров, що містить клітини ендометрія, рухається не в бік піхви, а піднімається матковими трубами і потрапляє в черевну порожнину. У підсумку клітини приживаються в тканинах тазової і черевної порожнини, а потім починають розростатися, утворюючи патологічні вогнища.
Пряма трансплантація. Існує теорія про те, що клітини ендометрія можуть потрапити в черевну порожнину і прижитися там після хірургічних втручань. Наприклад, після кесаревого розтину або інших операцій на матці. Недолік гіпотези полягає в тому, що ендометріоз розвивається також у незаміжніх дівчат, які не переносили жодних операцій, зокрема на черевній порожнині та порожнині таза.
Генетична теорія. Вважається, що ендометріоз і схильність до нього можуть бути пов’язані зі спадковістю. Конкретні гени, які викликають патологію, ще не виявлено. Проте вважається, що ендометріоз у близьких родичок – це фактор ризику.
Метаплазія, або трансформація, клітин. Є припущення, що клітини деяких тканин можуть перетворюватися на ендометріальні. Така гіпотеза виправдовує появу ендометріозу в жінок з видаленою маткою та вкрай рідкісні випадки ендометріозу в чоловіків. Однак фактор, який міг би провокувати такі зміни, встановити поки що не вдалося.
Лімфогенна теорія. У рамках цієї концепції розглядається переміщення частинок ендометрія через кровоносну та лімфатичну систему. Таким же чином поширюються вторинні вогнища (метастази) злоякісних пухлин від основного джерела до інших частин тіла.
Гормональна теорія. Її прихильники звинувачують у розвитку ендометріозу гормональний дисбаланс. Нестача гормону прогестерону і надлишок основних жіночих статевих гормонів естрогенів провокує активний ріст ендометрія. Крім того, естрогени можуть посилювати запалення і больові відчуття – основні ознаки ендометріозу.
Ймовірно, що причина ендометріозу може критися і в поєднанні кількох чинників. Але наразі достовірної інформації про причини патології немає, її дослідження тривають.
Діагностика ендометріозу
Зазвичай діагностикою ендометріозу займається гінеколог.
Патологію може бути складно виявити: вона здатна маскуватися під інші стани, наприклад запалення тазових органів, кісту яєчника, синдром подразненого кишківника або цистит.
Діагноз лікар встановлює після збору анамнезу, скарг пацієнтки, огляду та апаратного (інструментального) обстеження.
Насамперед гінеколог розпитає про вік початку перших менструацій, регулярність і тривалість циклів, а також поцікавиться історією хвороби та скаргами.
Потім лікар проведе огляд у гінекологічному кріслі за допомогою гінекологічного дзеркала – розширювача, який розсовує стінки піхви. Така маніпуляція дає змогу візуально оцінити стан статевих шляхів і шийки матки. Однак у разі ендометріозу дослідження має радше рутинний профілактичний характер – річ у тім, що за внутрішньої форми патології воно неінформативне.
Після огляду лікар направить пацієнтку на УЗД – ультразвукове дослідження органів малого таза. Зазвичай процедуру проводять двома способами: трансвагінально (за допомогою введення спеціального датчика в піхву) або трансабдомінально (коли лікар працює датчиком на поверхні живота). У разі підозри на ендометріоз кращим є саме трансвагінальний варіант дослідження, оскільки його чутливість вища – у середньому 91%.
Для діагностики окремих випадків ендометріозу (із залученням кишківника і прямої кишки) лікар може провести трансректальне дослідження – за допомогою введення датчика в анальний отвір.
Магнітно-резонансну томографію зазвичай призначають у випадках «глибокого» ендометріозу – його проростання в тіло матки, кишечник або сечовидільну систему. Такий тип дослідження дає змогу оцінити площу ураження, об’єм необхідного втручання і вибрати найбільш підходящий тип хірургічного лікування. Чутливість МРТ при поширенні хвороби на піхву та кишечник становить приблизно 95%.
Для розширеної діагностики ендометріозу лікар може призначити лапароскопію. Ця малоінвазивна хірургічна операція проводиться за допомогою спеціального обладнання – лапароскопа. Для доступу в черевну порожнину та порожнину таза лікар робить 2-3 невеликі отвори в животі, які швидко заживають після операції та не залишають великих рубців.
Лапароскопію найчастіше рекомендують для уточнення діагнозу. Наприклад, якщо клінічна картина і симптоми свідчать про ендометріоз, але УЗД і МРТ патологію не виявляє. Перевага такого типу дослідження – у можливості відразу ж зайнятися лікуванням і видалити вогнища ендометріозу. За необхідності під час процедури лікар може взяти зразок тканин на додаткове патологоанатомічне дослідження.
У разі підозри на внутрішньоматковий ендометріоз і поширення патології на маткові труби лікар може рекомендувати гістероскопію – огляд матки зсередини з доступом через піхву. Основні показання до процедури – аномальні маткові кровотечі між менструаціями, підозра на безпліддя, пов’язане з ендометріозом, і відсутність ефекту від уже проведеного лікування. Додатково під час гістероскопії можна перевірити прохідність маткових труб – цей показник важливий для зачаття.
Лікування ендометріозу
Ендометріоз вважається хронічним захворюванням – повністю вилікувати його не можна, але прийом ліків та операції можуть усунути симптоми патології.
Для полегшення болю лікарі призначають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ). Їх можна приймати недовго – до 3 місяців, інакше вони почнуть шкодити організму (переважно шлунково-кишковому тракту). Якщо НПЗЗ не допомагають впоратися з болем, лікар може призначити сильнодіючі знеболювальні ліки.
Також при ендометріозі призначають гормональні препарати із прогестероном – прогестагени. Вони допомагають зменшити розростання ендометрію та запобігти утворенню спайок. Зазвичай препарат призначають у безперервному режимі, але якщо пацієнтка планує вагітність, лікар може рекомендувати прийом відповідно до фаз менструального циклу.
Комбіновані оральні контрацептиви (КЗК) призначають пацієнткам за відсутності планів на вагітність найближчим часом. КОК допомагають боротися з розростанням ендометрію та повторним розвитком захворювання після успішного хірургічного лікування.
У деяких випадках рекомендують прийом агоністів гонадотропін-рилізинг-гормону – ці препарати пригнічують вироблення статевих гормонів загалом. Призначення таких ліків є ситуативним.
Крім того, пацієнтам, які не планують вагітніти, можуть рекомендувати встановлення внутрішньоматкової спіралі з гормональними препаратами – вони допомагають у боротьбі з ендометріозом та міжменструальними матковими кровотечами.
Лапароскопія – найефективніший метод лікування ендометріозу, золотий стандарт. Це малоінвазивна хірургічна операція, під час якої лікар отримує доступ до черевної та тазової порожнини через три невеликі отвори в черевній стінці. Вони швидко гояться і залишають значних косметичних дефектів.
Лапароскопія дозволяє не тільки оглянути внутрішні органи, видалити патологічні осередки з розростанням ендометрію та висікти спайки, що порушують функцію органів. Після успішної операції симптоми захворювання вщухають, але для закріплення результату може знадобитися прийом гормональних препаратів.
При поширенні ендометріозу на інші органи, наприклад на кишечник або сечовидільну систему, знадобиться спільна робота лікарів різних профілів – уролога, гастроентеролога, хірурга (або акушер-гінеколог має мати відповідну додаткову спеціалізацію для проведення такої операції).
У важких випадках перебігу ендометріозу та за відсутності ефекту від терапії та репродуктивних планів лікарі можуть порекомендувати видалення матки – гістеректомію.
При ендометріозі яєчників фахівці можуть запропонувати видалення кісти, а в складних ситуаціях – вилучення та заморожування яйцеклітин з подальшим видаленням яєчників (оваріектомія). У такому разі пізніше жінка зможе завагітніти за допомогою ЕКО — лабораторного запліднення яйцеклітин і пересадки ембріона в матку, що збереглася.
Для забезпечення психологічної допомоги при необхідності пацієнткам рекомендують звертатися до психологів, оскільки лікування може бути тривалим та виснажливим, особливо у разі безпліддя.