Глаукома
Глаукома – головна причина сліпоти. Це захворювання очей складно діагностувати, тому що його симптоми часто виявляються лише на пізній стадії, і важко лікувати через незворотну втрату нейронів сітківки. І хоча загиблі нейрони відновити неможливо, розвиток глаукоми можна сповільнити за допомогою правильної терапії.
Глаукома: визначення хвороби
Глаукома – загальна назва групи хвороб очей, при яких постійно або періодично підвищується внутрішньоочний тиск (ВГД). Як наслідок відбуваються незворотні зміни в сітківці та ушкодження зорового нерва, що спричиняють порушення зору аж до сліпоти.
Термін «глаукома» (від грец. glaukos — «рідкий синій») вперше був згаданий у працях Гіппократа близько 400 року до нашої ери. Так він називав очну хворобу, що веде до сліпоти. Як стало відомо пізніше, знаменитий цілитель не бачив різниці між глаукомою та катарактою, тому поєднував їх в одне захворювання.
Назва glaukos хвороба отримала через те, що рогівка ока на пізніх стадіях може набувати каламутно-блакитного відтінку.
Поширеність
Глаукома – грізне захворювання та головна причина незворотної сліпоти. У багатьох пацієнтів патологічні зміни торкаються обох очей. Кожна друга людина з глаукомою навіть не підозрює про свою хворобу.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку реєструється близько 600 тис. нових випадків сліпоти через глаукому, а загальна кількість людей у світі, які страждають на це захворювання, вже перевищила 100 млн. З них засліпли на обидва очі понад 9 млн осіб .
Щохвилини у світі від глаукоми сліпне одна доросла людина, а кожні 10 хвилин – одна дитина.
Ускладнення глаукоми
Тривалий перебіг глаукоматозних процесів – порушення відтоку рідини та підвищений внутрішньоочний тиск – призводить до тяжких наслідків.
Глаукомна оптична нейропатія – пошкодження зорового нерва через його здавлення та порушення кровообігу. Спочатку це призводить до часткової втрати зору, а потім до сліпоти.
Термінальна глаукома, що хворіє, — постійний біль у пошкодженому оці, який виникає на фінальній стадії захворювання. Знеболюючі не допомагають, єдиний спосіб полегшити стан – знизити внутрішньоочний тиск, але і така терапія приносить лише тимчасове полегшення.
Хірургічні методи при больовій глаукомі теж є малоефективними і часто викликають післяопераційні ускладнення. Радикальний спосіб позбавити пацієнта з термінальною глаукомою сильного болю — видалення очного яблука.
Діагностика глаукоми
Дуже важливо виявити глаукому перед тим, як з’являться порушення зору. Людина, у якої розвивається ця патологія, довгий час не відчуває дискомфорту і не звертається по медичну допомогу, тому лікар-офтальмолог може виявити підступне захворювання, наприклад, під час профогляду.
Лабораторні аналізи виявлення глаукоми не призначають, проводять інструментальну діагностику різними методами.
- Тонометрія – Вимір внутрішньоочного тиску. При аналізі даних враховують абсолютні цифри ВГД, його добові коливання, різницю тонусу між двома очима та характеристики коливань при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне. Якщо виявляють перевищення нормальних показників, моніторинг проводять протягом декількох днів.
- Офтальмоскопія — огляд очного дна вивчення стану судин, сітківки, склоподібного тіла та інших внутрішніх структур ока.
- Периметрія – визначення меж поля зору. Лікар з’ясовує, яку частину простору може побачити людина, не переміщуючи погляд і не повертаючи голову.
- Гоніоскопія – огляд кута передньої камери ока за допомогою щілинної лампи та спеціальної лінзи. Метод дозволяє визначити також тип глаукоми – відкритокутова або закритокутова.
Лікування глаукоми
Вилікувати пацієнта від глаукоми неможливо: якщо нейрони зорового нерва гинуть, відновити їх не можна. Але можна сповільнити прогресування захворювання та покращити якість життя пацієнта. Якщо виявити глаукому на ранній стадії та вчасно розпочати терапію – у людини великі шанси зберегти зір.
Основні види лікування: прийом ліків, лазерний та хірургічний методи. Вибір методу залежить від форми, тяжкості та швидкості перебігу глаукоми, супутніх захворювань та віку пацієнта. Переваги та ризики кожного з видів лікування лікар оцінює індивідуально.
Медикаментозне лікування
Мета лікарської терапії – знизити внутрішньоочний тиск за допомогою гіпотензивних очних крапель, які знижують вироблення внутрішньоочної рідини або покращують її відтік.
Дозування та частоту використання крапель лікар підбирає так, щоб досягти так званого тиску мети – рівня внутрішньоочного тиску, при якому припиняється загибель нейронів зорового нерва. Чим більша шкода нанесена нерву, тим нижчим має бути рівень тиску мети, в середньому на 20–30% менший від вихідного.
Трапляється, що глаукома прогресує, незважаючи на досягнутий рівень внутрішньоочного тиску. Тоді лікар може додати до терапії препарати нейропротекторної дії. Вони захищають сітківку та зоровий нерв, допомагають покращити кровообіг та харчування тканин у місці ушкодження.
Лазерне лікування
Для лікування глаукоми застосовують лазерні методики. Вони впливають на різні структури ока, але при цьому їх поєднує:
- мала травматичність,
- відсутність серйозних ускладнень,
- можливість проведення за умов поліклініки.
Лазерна трабекулопластика. Вплив лазера на структури у передньому кутку ока, які відповідають за відтік внутрішньоочної рідини. Застосовується при первинній глаукомі відкритокутової, якщо терапія медикаментами не дала хорошого результату.
Лазерна іридотомія (ірідектомія). Під час процедури лікар робить крихітний наскрізний отвір у райдужній оболонці — це допомагає покращити циркуляцію внутрішньоочної рідини між задньою камерою та передньою. Іридектомію призначають при закритокутовій формі хвороби або для лікування гострого нападу глаукоми.
Лазерна гоніопластика. Щоб прибрати перешкоди для відтоку рідини канальцями дренажної системи, припікають прикореневу зону райдужної оболонки. Лазер ущільнює тканини, зменшує їх обсяг – так звільняється протока в кутку передньої камери. Це дає тимчасове покращення, тому процедура призначається як проміжна перед лазерною трабекулопластикою.
Лазерна транссклеральна циклофотокоагуляція. Вважається останнім аргументом офтальмолога, якщо інші методи виявилися неефективними. Зазвичай процедуру проводять у далеко зайшли і термінальних стадіях відкритокутової форми, а також при глаукомі з високим внутрішньоочним тиском.
Суть методу – вплив лазером через склеру на циліарне тіло, що бере участь у виробленні водянистої вологи. Лазерний імпульс руйнує структуру циліарного тіла, що призводить до зниження вироблення рідини та внутрішньоочного тиску.
Хірургічне лікування
Якщо інші методи не дають результату або їх не можна застосувати, призначають антиглаукоматозну операцію. Тип хірургічного втручання обирають з урахуванням внутрішньоочного тиску, виду та стадії глаукоми, а також з огляду на супутні захворювання пацієнта.
Трабекулектомія. Видалення частини дренажної системи ока та прилеглих структур, що призводить до вільного повідомлення між передньою камерою та шоломовим каналом. Цей вид хірургічного лікування вважається еталонним при стадіях глаукоми, що далеко зайшли, але є ризик післяопераційних ускладнень з-за рубців.
Непроникна глибока склеректомія. Видалення частини склери без проникнення всередину ока допомагає поліпшити циркуляцію внутрішньоочної рідини. Це найпоширеніша операція при відкритокутовій глаукомі.
Видалення або заміна кришталика. Проводиться при закритокутовій глаукомі, щоб не допустити закриття кута передньої камери. Зазвичай виконується при одночасному лікуванні катаракти та глаукоми.
Хірургічна ірідектомія. Під час операції офтальмохірург створює новий шлях для руху рідини із задньої камери до передньої. Тиск у камерах ока вирівнюється і кут розкривається. Виконується при закритокутовій глаукомі у тому випадку, якщо немає можливості провести лазерну іридектомію.
Вітректомія – операція, під час якої склоподібне тіло видаляється, а його місце займає спеціальний розчин. В результаті збільшується глибина передньої камери ока та знижується внутрішньоочний тиск.
Імплантація антиглаукоматозних дренажів. Під час операції імплантується дренаж, призначений для відтоку внутрішньоочної рідини. Антиглаукоматозний дренаж – це крихітна трубочка, яка може бути виконана з різних матеріалів: тканин, донорських або синтетичних.